Свято "Прощавай, Букварику!"

Виховна година "Ким ти хочеш стати?" (Цікавий світ професій)

Мета: Розширити та закріпити знання учнів про професії, трудові дії та знаряддя праці, поглибити у дітей усвідомлення того, що добробут нашої країни і всіх громадян примножується працею; викликати почуття поваги до трудівників та прагнення сумлінно працювати; сприяти розвитку трудової активності і працьовитості школярів, віру у свої сили, та бажання здобувати знання.

 

 

Хід уроку

І. Організація класу

Вчитель

Сідайте, діти, у гурті

Зустрілися ми знову!

Про славний світ професій

Ми поведем розмову.

ІІ. Актуалізація опорних знань, вмінь та навичок

-         А розпочати наш урок я хочу з загадок, а ви повинні вгадати професію, яка в ній описується

•    Ще всі навколо міцно сплять,

а він вже встати встиг,

аби духмяним калачем

ти смакувати зміг. (Пекар)

  • • Тобі задачі заважкі —

 терпляче пояснив.

Зчепились в класі хлопчаки

 — він їх  розборонив. (Вчитель)

  • • Гроші витрачає вміло:

  він вкладає їх у діло.

Лік грошам він добре знає,

    їх на вітер не пускає (Бізнесмен)                  

 • Хто, як квочка із курчатами,

в дитсадку щодня з малятами?

Хто їх пильно доглядає,

 няньчить, пестить, розважає,

вчить співати й малювати,

    рахувати і читати? (Вихователька)

• Він такий же, як і ми,

непомітний між людьми.

А в театрі грає ролі:

нині — вчителя у школі,

завтра буде інша роль —

 то бідняк він, то король. (Актор)

• Хто в лікарні по палаті

 ходить в білому халаті?

    Хто людей з біди рятує,

   хто хвороби всі лікує?... (лікар).

• В літню пору, в час осінній,

навесні — в гарячий час

косять, жнуть вони і сіють,

орють лан у котрий раз. (Хлібороби)

Вчитель

-         Дуже багато професій є в наш час у світі. І кожна професія відкриває свої двері для нових працівників.

Учень :

В країні нашій стільки справ

І все таке цікаве,

А я ще й досі не добрав,

Яка ж найкраща справа?

 Учень :

Літак між хмарами водить,

У шахті працювати,

Хліба ростить, сади садить,

Будинки будувати …

Учень :

Просторі стеляться путі,

Навкруг широкий обрій.

Нам все відкрито у житті

Аби учились добре.

III. Повідомлення теми та мети уроку.

-         На сьогоднішньому уроці ми поговоримо про професії людей, їхню роль у суспільстві, усвідомимо те, що добробут нашої країни і всіх громадян примножується працею,  навчимося поважати людей праці.

IV. Вивчення нового матеріалу.

  1. 1.       Розповідь з елементами бесіди.

          Відколи живе людство – існує і проблема вибору роду занять, трудової діяльності, професійної кар’єри. Вчені ще не з’ясували  точно, коли вперше з’явилося слово “професія”, але пошуки різновиду праці, життєвого вибору, що утвердив людину на Землі як найцінніше, найдосконаліше творіння природи, підтверджують найдавніші пам’ятки, знайдені археологами, лінгвістами та істориками.

         Свідоцтво про значення ролі усвідомленого вибору професійної сфери діяльності, призначення та покликання людини ми знаходимо навіть у Новому заповіті (послання св. ап. Павла до римлян 12,6,7,8): “ І ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам: коли пророцтво – то виконуй його в міру віри, а коли служіння – будь на служінні, коли вчитель – будь на навчанні, коли втішитель – на потішанні, хто подає у простоті, хто головує – то з пильністю, хто милосердствує – то з привітністю!”

   З різних історичних пам’яток відомо, що процес формування суспільних відносин супроводжувався розвитком ремесел, занять, появою різних професій. Відповідно виникали і проблеми вибору їх, перші вияви невідповідності професії, справі, уподобанням. Давно, дуже давно люди збагнули: справжню насолоду приносить лише та праця, яка обирається за власним бажанням, відповідно до інтересів, покликання, здібностей особистості.

         Ще відомий давньогрецький філософ Платон (427 – 347 рр. До н. е.) говорив: “Пізнай себе і роби свою справу”.

- Я хочу запропонувати вам гру.

2.   Гра "Без труда нема плода".

—Уявіть собі, що не вийшли на роботу водії автобусів і тролейбусів. Що трапилося б?

—А якщо не працює електрик?

—Якщо вчителі не вийдуть на роботу?

—Що буде, коли взимку перестануть працювати котельні?

—А коли шахтарі перестануть видобувати вугілля?

—Яка професія найважливіша?

Висновок. Усі професії потрібні. Люди кожної професії повинні добросовісно виконувати свої обов'язки.

3.   Бесіда про професії батьків.

—Де і ким працюють ваші батьки?

—Чи знаєте ви, хто вони за професією?

—Хто з вас був на роботі у своїх батьків?

—У чому важливість їхньої праці для нашої держави?

—Хто б хотів обрати професію своїх батьків? Чому? Що для цього потрібно?

—      Ким хочете бути ви, коли виростете?

4.      Робота за текстом

Опрацювання тексту В. Струтинського "Казка про хлопчика Абихто".

—Як жив хлопчик Абихто?

—Ким хотів стати хлопчик?

—Як прозвали його, коли став дорослий?

—      Чи нікого не нагадує вам цей хлопчик?

Фізкультхвилинка

  1. Робота з прислів’ями (робота в групах)

- А зараз ми дізнаємося, що говорить народна мудрість про працю

1група. Зі слів складає прислів’я про працю

 (Який майстер така і робота)

2 група. Доповніть прислів’я

Наполегливість  - … (запорука успіху)

Під лежачий камінь… (вода не тече)

3 група. З’єднайте рядки правого і лівого стовпчика

Майстер                                       а лінь марнує

Щоб рибу з’їсти,                          на всі руки

Праця годує,                                треба у воду лізти.

  1. 6.                 Ознайомлення із новітніми професіями.

-   Багато професій існують сотні років, кожна професія виникає в результаті попиту на неї у суспільстві такі професії як хлібороб, пекар, столяр, бондар і багато інших, але є професії які зовсім молоді, але корисні в сучасному суспільстві.

-          Вони виникли в наслідок розвитку, вдосконалення  інформаційно-комунікативної сфери, збільшенням інформації у суспільстві.

(Робота зі словниками)

Програміст — складає комп'ютерні програми.

Маркетолог — займається рекламою товару.

Менеджер — управляє бізнесом.

Робота в групах ( відтворити роль людини на своєму робочому місці)

1група. Програміст . (Скласти уявну комп’ютерну програму)

2 група. Маркетолог (Видати рекламу школи)

3 група. Менеджер (Ви управляючий великим магазином)

V. Закріплення вивченого матеріалу.

- Кожен із вас може назвати ту чи іншу професію, про яку дізнався із книжок або про яку розповідали інші. А чи знаєте ви їхні назви ми переконаємося коли розгадаємо кросворд

 

Кросворд

1.Хто виконує ролі в театрі? (актор)

2. Хто керує робітниками на заводі? (інженер)

3. Хто видає у бібліотеці книжки?(бібліотекар)

4Хто проектує окремі будинки і цілі міста? (архітектор)

5. Працює в магазині? (продавець)

6 Пише статті до газети, бере інтерв’ю? (журналіст)

 VI. Підсумок уроку.

- Які професії вас зацікавили?

- Хто може назвати назви професій, які належать до давніх?

 - А які сучасні професії ви знаєте?

- А зараз пограємо

Гра-пантоміма «Вгадай професію» (один учень задумує професію і показує її імітуючи рухами, інші учні відгадують, учень який відгадав продовжує гру)

Учень:

В країні нашій стільки справ

І все таке цікаве,

А я ще й досі не добрав,

Яка ж найкраща справа?

Вчитель

Спитай у тата чи у мами,

Які професії у них.

Професій в світі є чимало,

Сповна їх вистачить на всіх.

 

Та є одна поміж професій,

Якої вчаться всі в житті,

Яка для кожного найперша,

Якої вчитиметесь ви.

 

Учитель, лікар чи геолог,

Письменник, слюсар чи шахтар –

Всі називають головною

Одну професію – школяр!

 

Бо всім відомо, що без школи,

Без знань, що мусиш там набуть,

Не станеш у житті ніколи

Тим, ким в дитинстві мрієш буть.

Учень

І я учитимусь як слід.

Я буду вірним сином

Найкращої на цілий світ

Моєї Батьківщини.

- Наша зустріч підійшла до закінчення, але подорож наша у світ професій продовжується , адже у світі ще стільки цікавого . До нових зустрічей.

 

Виховна година «Подорож в країну Ввічливості»

Мета. Вчити ввічливому спілкуванню з ровесниками, дорослими. Розширити словниковий запас дітей словами ввічливості, узагальнити знання учнів про правила поведінки вдома, в школі, в громадських місцях.

 

Хід виховної години

Вчитель

―Діти, сьогодні вас чекає подорож у країну Ввічливості і Доброти. Ввічливими люди не народжуються, а стають, опанувавши знання і правила хорошого тону. Ввічливість  — це шанобливість, доброзичливість, прагнення не завдавати неприємності іншим, готовність своєчасно прийти на допомогу іншій людині.

   Ми отримали листа від професора Будь ласки. Він залишив нам карту країни Ввічливості і Доброти, а також лист. Чи бажаєте ви помандрувати до цієї країни? Як же туди дістатися? Про це ми дізнаємось з листа професора:

 „Любі діти! Шлях у мою країну буде нелегким. Його треба подолати підтримуючи один одного. Сподіваюсь ви зможете одержати ключ від країни Ввічливості. На кожній зупинці ви будете отримувати частини ключа (якщо правильно виконаєте завдання), які зможете в кінці скласти у ключ від країни Ввічливості і Доброти".

Отже, друзі відправляємося у подорож!

І  ЗУПИНКА   «Вітайся з усіма – це твоє здоров’я»

ВЧИТЕЛЬ

―Вітання бувають різні. Люди вітають один одного за допомогою слів, жестів. Говорячи „ доброго ранку", „ здрастуйте", людина бажає добра іншим людям. Але багато залежить від того як ви привітаєтесь.

    Один хлопчик скаржився, що з цим здоровканням у нього самі неприємності.

Я, каже , вже скоро нервовим стану від цього. Я на вулиці тільки й кручу головою, щоб когось із знайомих не пропустити. Як побачу - „здрасьтє" кричу, а мені ще дорікають: “Який ти Сашко не культурний".

-А як взагалі можна привітатись? (Доброго ранку, доброго дня , здрастуйте). І щоб в голосі нашому чулась доброта.

- Чи можна при зустрічі говорити „привіт"?

Можна, але лише своїм друзям.

- А як вітаються на відстані?

Потрібно поклонитись чи махнути рукою.

-А хто повинен привітатись першим при зустрічі з дорослими ?

- Існує давній звичай знімати шапку, коли входимо до приміщення. Що він означає?

Діти: він означає, що прийшли ми з миром.

Вчитель: а що означає звичай знімати рукавиці, коли вітаємось?

Діти: це означає, що в руці у нас немає зброї, що ми прийшли з миром і добром.

Вчитель: дуже важливо дарувати людям посмішку при привітанні. Молодці діти! Мандруємо далі.

II  Зупинка «Містечко вихованих людей»

Вчитель

-О! Та тут побував хуліган. Він перевернув усі їхні правила і життя зіпсувалось, усе тепер переплуталось. Діти давайте допоможемо виправити помилки:

  1. Чемний хлопчик завжди смикає дівчаток за коси.
  2. Ввічливі діти ніколи не поступаються місцем старшим.
  3. Виховані діти обгортку від цукерки викидають на тротуар.
  4. Усі діти переходять вулицю на червоне світло світлофора.
  5. Виховані діти завжди лазять по деревах.
  6. Дівчатка витирають руки об сукню. /Діти виправляють помилки/.

Вчитель.

-А хто може з вас чув таке слово „милосердя"? Що воно означає? Милосердна людина — чуйна людина. Запам'ятайте, щоб люди вас поважали, слухали, потрібно дотримуватись золотого правила :

Відноситись до людей треба так, як би ви хотіли, щоб ставились до вас.

ІII. Зупинка «Семафор ввічливості»

―Діти, наступна   зупинка ―  «Семафор ввічливості». Зараз залежить від вас: чи будемо ми рухатись далі. Червоний колір — забороняю, Зелений —дозволяю.                                                                                                                          ―Я зачитаю речення, а ви повинні сказати, де правильно поступають діти, а де ні. Якщо правильно — піднімаєте зелену картку (З.), якщо ні — червону (Ч.).

  1. Дайте мені хлібину ,― звертається хлопчик у магазині до продавця (Ч.)
    1. Вибачте, будь ласка, я штовхнула вас ненавмисне, - каже дівчинка у автобусі. (З.)
    2. Покличте до телефону Марину. (Ч.)
    3. Я трохи порвала цю книгу, підклейте її самі,- каже дівчинка до бібліотекаря. (Ч.)
    4. Люба бабусю! Я з задоволенням тобі допоможу.(З.)

Вчитель

―Молодці! ви добре справились із завданням. Семафор показує зелене світло і ми вирушаємо далі.

IV. Зупинка «Королеви Чистоти»

Вчитель

Цікаво, чи всі ви приучені до порядку, чи знаєте, як тримати свої речі чистими, як себе потрібно поводити?

―Давайте пограємо в гру «Так чи ні».

  • перед їжею помити руки;
  • вранці я не вмиваюсь;
  • мої черевики чистить мама;
  • вранці швидко прибираю своє ліжко;
  • завжди обгортаю підручники;
  • постійно відриваю ґудзики;
  • забуваю причесатися;
  • я завжди човгаю ногами;
  • постійно чищу зуби.

Вчитель

―Я дуже рада, що такі гарні, охайні діти стануть жителями Країни Ввічливості і Доброти.

V.Зупинка «Скринька народної мудрості»

(потрібно скласти прислів’я зі слів на картках у конвертах)

  1. Ввічливих і лагідних скрізь шанують.
  2. Не радій чужому горю.
  3. Бджола мала, а й та працює.
  4. Слова щирого вітання дорожчі за частування.
  5. Що хата має, тим і приймає.

VI. Зупинка    «Словник чемної людини»

―Діти, давайте пригадаємо, які ввічливі слова сьогодні прозвучали, які ви знаєте. Всі ці слова ми запишемо у словничок, який буде зберігатись у нас у класі. Діти, вийшов гарний словник. Сподіваюсь, ви будете завжди користуватись ним.

―Молодці, діти, ви здолали перешкоди, пройшли складний шлях. Це значить що ви всі отримуєте звання ввічливих, вихованих, добрих, охайних. Сподіваюсь, що в майбутньому ви залишитесь такими. Щасти вам!

Виховна година "Знай і виконуй правила дорожнього руху".

Мета :

  • Закріпити і актуалізувати знання учнів з правил дорожнього руху;
  • Розвивати вміння  і навички свідомо дотримуватися правил дорожнього руху, щоб уникнути травм і нещасних випадків ;
  • Розвивати пізнавальні інтереси дітей ;
  • Виховувати навички свідомої та дисциплінованої поведінки на вулиці ;

Хід заняття :

1.Вступне слово вчителя

            З кожним роком ви , діти , підростаєте і стаєте більш самостійними , ви ходите до школи , користуєтесь транспортом . І тому ви повинні знати правила дорожнього руху . Наш урок сьогодні так і називається «Знай і виконуй правила дорожнього руху». Неважко вивчити правила , набагато важче  кожен день їх дотримуватись . Незнання або невміння дотримуватись певних правил, необережність часто призводять до втрати не тільки здоров’я , а й навіть життя .   І, на жаль,

часто нещастя трапляються з дітьми .

 

Надворі зима чи спека ,

Любіть себе та інших поважайте ,

 своє життя й здоров’я бережіть

І правильну дорогу вибирайте,

Якщо бажаєте до старості дожить.

Щоб не спізнитися , ви не поспішайте ,

Раніше вийдіть , щоб спокійно йти.

Летять машини,

Швидкість в них висока.

Миттєво транспорт цей не зупинить.

І хоч дорога , може, й не широка,

Та через неї , діти , не біжіть.

Спіткнутись можна чи перечепитись…

Летять машини , вам не сила встать …

Автомобіль не може зупинитись,

Страшне  нещастя може вас спіткать.

Дорогу виберіть до рідної вам школи ,

Щоб світлою й безпечною була .

І навпростець теж не ходіть ніколи ,

Собі та іншим не бажайте зла .

2.Розгляд малюнків і аналіз небезпечних ситуацій .

Подивіться на малюнки , які ПДР порушили діти.

Висновок вчителя: Закон вулиць суворий . Він не любить тих , хто не виконує правил .

 

3.Актуалізація знань про світлофор .

            А зараз послухайте вірш- загадку .

Не дракончик він , не джин ,

Має він три світлих ока ,

Але дивиться одним ,

Два завжди відпочивають ,

А одне ніяк не спить .

Кольори сві різні мають ,

Кожне полум’м горить ,

То червоне , то зелене ,

Жовте сонечком блищить.

Так , дійсно , це світлофор.

Діти , а чи знаєте ви чому світлофор назвали світлофором . Послухайте .

Слово це складене з двох частин: світло і фор , що означає «світло» , зрозуміло, а вот що криється за словом «фор». Це слово походить від грецького «форос» і означає «той, що несе», або «носій». Отже, світлофор – це носій світла , той , що несе світло , причому трьох різних кольорів .

            Світлофору вже більше трьохсот років . Він старший за автомобіль і почав свій трудовий шлях на залізниці . Перші світлофори були незручними – поруч з ними стояла людина і міняла скло. Жовтого , попереджувального сигнала не було. Його замінював свисток регулювальника . Довгий час світлофор був двосекційним. У 1929 році перший світлофор з’явився у Москві . Він був схожий на годинник : по його червоному , жовтому , зеленому сектору бігала стрілка . Тепер у великих містах працюють світлофори , які самі можуть пропускати транспорт , їм у цьому допомагає електроніка .

             А зараз ( прізвища учнів) …            нам нагадають , що позначають кольори  світлофора .

1-й учень:

 

Водіям , хто помагає?

Це повинен знати ти!

Від біди оберігає, та і всім допомагає

Найбезпечніший пройти .

Цей невтомний трудівник

Три великих ока має .

Він ніколи не дрімає.

Особливо в часи «пік»!

2-й учень :

Три сигнали світлофора

Що накажуть – то закон !

Як червоний загориться –

Терміново зупинись!

3-й учень :

Жовте світло – почекай !

4-й учень :

А зелене сяє світло .

Усміхаючись привітно ,-

Сміло рухайтеся всі:

І дорослі і малі !

Бесіда :

  • Кому дає команди світлофор ?
  • Коли треба починати перехід вулиці?
  • Чи можна починати перехід вулиці на жовте світло?
  • Що треба зробити , якщо загорілось жовте світло , а ви дійшли тільки до середини вулиці?(острівець безпеки)

 

4. Актуалізація знань з правил дорожнього руху .

            Молодці , діти , добре знаєте сигнали світлофора і як ними користуватися при переході вулиць .

А тепер відгадайте загадку.

Йде через села і міста , а з місця не зрушить . 

Так , діти , це дійсно дорога. Послухаємо зараз …   які раніше були дороги.

1-й учень:

В давні часи дороги були єдиними і для тих, хто їхав, і для тих, хто йшов. Це часто призводило до нещасних випадків. Царі видавали суворі накази, намагалися навести порядок на вулиці. Минав час, але нещасних випадків не зменшувалось. І тоді люди самі вирішили: треба розділити потоки їздових і пішоходів. Почали мостити дороги для їздових і будувати спеціальні доріжки для пішоходів, які назвали французьким словом "тротуар", що означає дорога для пішоходів.
Тротуари трохи піднято над бруківкою, де їздять машини, і відгороджено кам'яною брівкою, яка ще називається бордюр. Пішоходи рухаються у двох напрямках, тримаючись правої сторони.

2-й учень.

А чому саме правої?
В давнину поселення були на великих відстанях одне від одного. Вузькі дороги проходили через густі ліси, тоді небезпечно було ходити без зброї. Коли пішоходи зустрічались, вони звільняли одне одному дорогу, притримуючись правої сторони. Причому в бік зустрічного було повернуто ліву частину тіла, прикриту щитом. З того часу так і залишився правосторонній рух.
А тепер давайте пригадаємо основні правила  дорожнього руху.

 

5. Актуалізація знань про дорожні знаки .

Чи знаєте ви , що місто розмовляє з транспортом і пішоходами . Ця розмова дуже цікава . Адже вона незвичайна . Всі мовчать , але розуміють один одного . Розуміють тому , що бачать . І водії транспорту , і пішоходи бачать мову вулиць . Ця мова виражена за допомогою …

Відгадайте ребус:

 

Усі разом :

Ми дорожні знаки ,

Нас потрібно знати .

Водіям і пішоходам ,

І хто їздить ,

І хто ходить.

І дорослим і малим –

Знати знаки треба всім .

 

            Пригадайте свою вулицю. Чи багато на ній знаків? Вони можуть бути розташовані обабіч дороги або над нею. Якщо подивитися на них уважно, то можна побачити, що всі знаки, крім різних малюнків, мають ще й різну форму. Це — кружечки, трикутники, прямокутники, квадрати. Ось деякі з них.

1-й учень :

Дорожні знаки називають помічниками пішоходів і водіїв . Вони попереджають , наказують , забороняють , дають поради . Щоб їх було далеко видно , їх фарбують у яскраві кольори . Білі трикутники з чорними та червоними символами в червоній рамці – це попереджувальні знаки . Вони попереджують про можливу небезпеку або про те , що водію треба бути дуже обережним .

(пішохідний перехід , діти , дорожні роботи , небезпечні повороти )

2-й учень :

Білі або сині круги з чорними , червоними символами в червоній рамці – це заборонні знаки . Вони можуть забороняти рух якихось видів транспорту , забороняють в’їзд автомобілів , або їх стоянку .

( рух заборонено , в’їзд заборонено , стоянку заборонено , зупинку заборонено  )

3-й учень :

Голубі круги з білими символами – це наказові знаки . Вони повідомляють , кому і в який бік можна рухатися . Дозволяють рух на окремих ділянках доріг пішоходам , велосипедистам , водіям іншого транспорту .

(доріжка для пішоходів , доріжка для велосипедистів)

4-й учень :

Білі прямокутники з чорними символами на фоні голубих прямокутників – це знаки сервісу .

Вони сповіщають важливі відомості водіям , пішоходам . Наприклад , про місце відпочинку . лікарню , пост ДАЇ.

6. Фізкультхвилинка.

Вчитель показує знаки, а учні виконують різні дії в залежності від того, який знак показаний.

• «Пішохідний перехід» (крокують на місці),

• «Рух пішоходів заборонено» (стоять на місці),

• «Залізничний переїзд із шлагбаумом» (гудуть «ту-ту»),

• «Слизька дорога» (гойдаються з ноги на ногу),

• «Підземний перехід» (крокують на місці навприсядки).

 

 7. Закріплення знань про дорожні знаки.

А тепер ми перевіримо , як ви добре вивчили дорожні знаки . Одного разу в місто пробрався злий чаклун . Деякі знаки він забрав , а деякі попереставляв . Давайте наведемо лад у місті .

  ( У дітей на партах індивідуальні картки.  Вчитель читає вірші , діти називають знак і позначають його відповідною цифрою)

•       Переходити нам слід
Тільки там, де перехід.
І доріжку пішохідну,
Наче зебру, добре видно.

 

 

•       Ось велике перехрестя,                                                        
Ген за ним — до школи вхід.
Пам'ятай: для пішоходів
Тут підземний перехід.

•       Водії нехай всі знають
І дорогу цю минають,
Бо цей знак попереджає,
Що в'їзд сюди забороняє.

•       Прямо знак нас не пускає —
Це дорога на завод.
Я повільно повертаю —
Там немає перешкод.
Далі он — хіба не видно? —
Є доріжка пішохідна.

     • "Ох" та "ой", синці та гулі. —                                                                   

     Як не знаєш правил руху,

Краще зовсім вже не їздить,

Горе-велосипедиєти.

7. Перевірка знань правил дорожнього руху.

 А тепер давайте перевіримо , як ви знаєте правила дорожнього руху, чи можна вас назвати гарними знавцями правил дорожнього руху.  

Відгадувавання загадок .

Маленькі будиночки містом біжать ,

Хлопчики й дівчатка в будиночках сидять .  ( тролейбус , трамвай )

Я не їм вівса , ні сіна ,

Дайте випити бензину .

Усіх коней обжену ,

Кого хоч наздожену . ( машина)

На дорогу я лягаю ,

Яскраво-білий колір маю,

Про ПДР нагадаю,

Хоч ніколи не розмовляю. ( дорожня розмітка)

Є паличка в нього чарівна ,

За мить сто машин зупиняє вона!

Ось паличку вгору він ловко підняв-

Одразу КАМАЗ , мов укопаний став . (регулювальник)

Два брати спереду гудуть,

За ними двоє ще женуться,

Біжать, ніяк не доженуть,

Об землю спересердя б’ються. (колеса)

                                                            

Доповни речення.

На дорогах за містом пішоходи йдуть    …   транспорту .

На тротуарах йдемо  …  правою стороною .

На проїжджій частині дороги  …  ходити.    (назустріч,  правою, не можна)

Відповіді на питання:

  • Який рух транспорту встановлений в Україні ? ( правосторонній )
  • Для чого потрібен світлофор? ( він регулює рух транспорту і пішоходів )
  • Які бувають дорожні знаки ? ( попереджувальні , заборонні  , наказові , знаки сервісу )
  • Пішохідний перехід по-іншому ? ( зебра)
  •  Найнебезпечніше місце дороги для пішоходів ? ( перехрестя)
  • Хто стежать за порядком на дорозі? ( працівники ДАЇ)
  • Коли треба бути особливо уважним при переході дороги ? ( на дорозі з обмеженою оглядовістю , несприятливі погодні умови )

Гра «Дозволено-недозволено»

І проспекти, і бульвари —

Всі шумливі в наші дні,

Ти проходь по тротуару

Лиш по правій стороні!

Пустувати тут, де люди, — ...  (заборонено)

Стань взірцевим пішоходом!

Це — ... (дозволено).

Як заходиш до трамвая,

Краще уперед пройди,

Не крутись, це заважає,

Стій спокійно чи сиди,

їхать "зайцем" — знають всі

Це — ...   (заборонено).

А бабусі дати місце —

Це — ... (дозволено).

 Якщо ти гуляєш десь там,

 Бігаючи, не забудь:

Переходиш перехрестя —

Особливо пильним будь.

Йти, коли червоне світло, — (заборонено)

На зелене навіть дітям

Йти ... (дозволено).

8. Підведення підсумків .

Молодці , діти. Ви всі гарно попрацювали .

Я сподіваюсь ви і надалі так само гарно будете знати ПДР і завжди їх свідомо виконувати .

Діти виконують пісню «Переход дороги».

Все , усі молодці, всім спасибі. Наш урок закінчився.

 

 

             

Уроки тітоньки Сови з ПДР

Виховна година "Україна – єдина країна"

Мета уроку. Розширити поняття про єдність, незалежність і суверенність нашої держави, сприяти формуванню національної самосвідомості школярів. Розвивати в учнів активну громадянську позицію щодо єдиної, цілісної держави; виховувати майбутнього захисника своєї Вітчизни, любов до рідного краю. 

Обладнання : карта України,  малюнки дітей, зображення державних симвовлів, вишиті рушники, квіти для віночка, стрічки. 

 

Напис на дошці.

Вишита колоссям і калиною,

Вигойдана співом солов’я,

Зветься величаво – Україною,

Земле зачарована моя.

 

Хід уроку

І. Організаційна частина.

Вчитель

Моя найкраща в світі сторона,

Чарівна, неповторна, Україно!

Для мене в цілім світі ти — одна

І рідна, й мила, дорога, єдина.

Учень 1

Ми всі малі пагінчики твої

Прийшли у світ, щоб в нім добро творити.

Хоч, може, й кращі є на цій землі краї,

Та нам судилось в Україні жити.

Учень 2

Ми — патріоти, дочки і сини,

Для твого блага все в житті здолаєм!

Бо ти найкращий, краю мій ясний,

Вітчизну й матір ми не вибираєм.

Учень 3

А просто любимо, бо ця земля свята,

Вона нас народила і зростила.

Вітчизною зовемо неспроста,

Бо нам вона дала і душу, й крила.

Сьогодн на уроціі ми будемо говорити про нашу Батьківщину, виконувати завдання і збирати символічний український віночок..

 

ІІ. Основна частина

Вчитель

Безумовно, найціннішим надбанням України є її мешканці. Завдяки їхній натхненній праці та творчості і розвивається наша  Батьківщина.

Більшість із нас вірять, що певні речі, кожному свої, (медальйони, талісмани, іграшки, квіти, прикраси тощо) приносять удачу, тобто є своєрідним оберегом. Для українського народу здавна таким традиційним оберегом був вінок. Сьогодні, виконуючи завдання ми зберемо свій оберіг, свій віночок.

До українського віночку вплітали різноманітні квіти, а всього в одному вінку могло бути до 12 різних квіток.
Кожна квітка у віночку щось символізувала.
(Перегляд презентації)

Вплітаємо першу квітку

-         Віночок є одним з народних символів україни. А які Державні символи України ви знаєте?

 Вплітаємо другу квітку.

Вчитель

Україно! Символи твої

Пронесемо ми через віки!

Лиш тобі серця даруємо палкі!

На дорогах Всесвіту для нас

Урочисто гімн коли звучить!

У шанобі, з трепетом у серці

І дорослий і малий мовчить!

-         Як потрібно слухати Державний Гімн України?

(Звучить Гімн України)

Вплітаємо третю квітку.

Вчитель

Важкі часи настали для нашої держави. Нас хочуть розділити , але ми – українці – сильна нація, і Україна – єдина країна. Кожен з нас має любити свій народ, його культуру і традиції.

Український народ обдарований милозвучною, солов’їною, рідною українською мовою. Вона має статус державної. Про це записано у статті 10 Конституції України. Адже кожна людина, яка проживає в Україні, повинна добре знати державну українську мову хоча може розмовляти іншою мовою.

(Звучить пісня «Мова єднання».)

Вплітаємо четверту квітку

Історія нашої країни сягає глибини віків. Це держава із цікавим минулим, багатою культурною спадщиною, давніми народними традиціями. Тут живуть працьовиті волелюбні люди. А ще наша земля багата різними талантами.

- Давайте спробуємо себе у ролі поетів і підберемо риму до вірша про Україну.

Вчитель зачитує вірш з незакінченими рядочками, а учні римуючи його доповнюють.

ВІРШ ПРО УКРАЇНУ

Ось небо блакитне і сонце в зеніті!

Моя Україна найкраща у …. (світі!)

Моя Україна – це ліс і озерця,

Безмежні степи і чарівні … (джерельця.)

Красиві пейзажі і гори високі,

Маленькі струмочки і річки… (глибокі.)

Сади чарівні, мальовничії села,

Моя Україна – це пісня … (весела.)

Це щира, багата, як світ її мова,

Крилата така, мелодійна … (чудова.)

Її обереги верба і калина,

Найкраща у світі – …( моя Україна.)

Бо нам найрідніші Вітчизна і мати.

То як же нам, дітям, її не кохати!

Моя Україна – козацькая слава!

Така волелюбна й мирна … (держава.)

Вона дорога нам, і рідна, і мила,

Бо світ перед нами, як мати, … (відкрила.)

Вітчизна свята, дорога Україна,

Для кожного з нас ти у світі – … (єдина.)

Вплітаємо п’яту квіточку.

 

Наша країна на сучасному етапі переживає складні часи.

Що може допомогти українцям?

Звичайно, уміння розуміти один одного, допомагати один одному, співпереживати почуття іншої людини. Українці мають славну історію і традиції. Щоб Україна стала сильною державою, нам усім треба вміти співпрацювати, чути і розуміти один одного. Зараз кожен із вас на сердечку напише побажання своїм співвітчизникам. Дівчатка, розфарбуйте свої серця жовтим кольором, а хлопці – блакитним.

Вплітаємо шосту  квітку.

 

 У нашого народу є багато прислів’їв про Батьківщину.

Пригадаймо їх. (читають учні)

* Люби і знай свій рідний край.

* За рідний край і життя віддай.

* Україна рідненька, як батько і ненька.

* Та земля мила, де мати народила.

 

У наш український віночок вплетемо ще дві квіточки. Подивіться, який він став пишний та красивий. Але все-таки чогось не вистачає? Чого?

- Стрічок.

Якою є наша Україна?  Україна: мальовнича, рідна, мелодійна, дивовижна, єдина…

III. Підсумок уроку.

Вчитель

Саме ви, діти, – майбутнє нашої держави. Тож своїми знаннями, працею, здобутками збагачуйте її. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, шануйте свій народ і нашу солов’їну мову.

МИ – ЄДИНА КРАЇНА! Незважаючи на усі негаразди, ми прагнемо одного – спокою, миру та чистого блакитного неба над головою.

(Звучить пісня «Україна»)

Додатки

 

Учень 1

Ми всі малі пагінчики твої

Прийшли у світ, щоб в нім добро творити.

Хоч, може, й кращі є на цій землі краї,

Та нам судилось в Україні жити.

 

Учень 2

Ми — патріоти, дочки і сини,

Для твого блага все в житті здолаєм!

Бо ти найкращий, краю мій ясний,

Вітчизну й матір ми не вибираєм.

 

Учень 3

А просто любимо, бо ця земля свята,

Вона нас народила і зростила.

Вітчизною зовемо неспроста,

Бо нам вона дала і душу, й крила.

 

* Люби і знай свій рідний край.

* За рідний край і життя віддай.

* Україна рідненька, як батько і ненька.

* Та земля мила, де мати народила.

Виховна година "Ти і твої рідні"

Мета: ознайомити з принципами взаємовiдносин людей у сiм’ї, вчити поважати своїх рiдних; виховувати iнтерес до традицiй українського народу, традицiй сiм’ї та правила культурної поведiнки в сiм’ї.

Обладнання: картки з ситуативними завданнями, тести, пам’ятка «Правила взаємодiй в сiм’ї».

 

Хід години спілкування

 

І. Організація класу

 

ІІ. Основна частина уроку

1. Робота над загадкою.

(Учитель демонструє малюнок хатки, з вiконця якої виглядають дорослi i дiти.)

Ось перед вами, друзi, хата,

У нiй чотири є кiмнати.

А ось вам загадка моя:

Як тут розмiститься 7Я?

                                      (Сiм’я)

-   Сьогоднi ми поговоримо про сiм’ю, про культуру спiлкування між членами сiм’ї.

-    Як ви розумiєте прислiв’я: «Яка сiм’я, такi i дiти»?

 

2. Бесiда

- Готуючись до розмови з вами, я знайшла такi слова:

«Будь-яка дорога починається з перших крокiв, будинок — iз фундаменту, а людина виростає в людину в сiм’ї».

Йде мова про хорошу людину: людину ввiчливу, культурну, чемну.

 

3. Читання уривку з оповiдання Г.М.Кирпи «Молодець!»

Увечерi повернулись додому мама, тато, дiдусь і бабуся.

— Тепер ми всi разом, уся наша родина,— каже Андрiйко.— Я дав Маринцi молочка і оладок, прибрав зі столу, пiдмiв на кухнi. А тодi читав Мариночцi казки.

— Ти, синку, молодець! Ми тобi вдячнi,— сказала мама.

Хлопчик усмiхнувся, бо хiба можна при таких словах не усмiхатись?!

Потiм Андрiйко допомагав мамi i бабусi накривати на стiл, а пiсля вечерi прибрати зi столу.

Пiсля того принiс для тата з поштової скриньки газети. А тодi склав на мiсце Маринчинi iграшки. Найулюбленiшу ляльку подав сестричцi в лiжечко.       Цього вечора на адресу Андрiйка звучали такi слова: молодець, будь ласка, спасибi, щиро вдячнi, вiдпочинь.

 

— Чи сподобався вам хлопчик?

—   Хто з вас у своїй сiм’ї вчиняє так, як Андрiйко?

4. Розповiдь учителя

— Добре, коли родина живе дружно. Усi пiклуються один про одного. Бабуся смачно нагодує, пожалiє, приголубить. Теплi бабусинi руки знiмуть усi турботи, збережуть вiд неприємностей. Дiдусi милi, добрi, трохи буркотливi, але завжди справедливi. Без них нiяк не обiйтись в домi.

Мама... Усе найрiднiше, найдорожче, наймилiше увiбрало в себе це дивовижне, сонячне слово. Матуся — найдорожча в свiтi людина.

Татко — це надiйнiсть, сила, пiдтримка. Його роль в сiм’ї є неоцiненною. Вiн — рiдна людина i мудрий порадник.

 

5. «У свiтi мудрих думок» (обговорення висловiв)

— Щоб знайти вiдповiдь на хвилююче запитання, ми звертаємось до мудростi людини. Часто нам ставали у пригодi прислiв’я та приказки. Сьогоднi ми звернемось до мудрецiв давнини.

• Пам’ятайте, що вашi дiти будуть поводитися з вами так само, як ви поводитесь зi своми батьками.

                                                  Фалес(давньогрецький фiлософ)

• До батькiв стався так, як ти хотiв би, щоб твої дiти ставились до тебе.

                                                 

 

6. Читання та обговорення оповiдання В. Асєєвої  «Бабуся»

До Борки прийшов товарищ. Товарищ сказав:

— Здрастуйте, бабусю!

Борка весело пiдштовхнув його лiктем.

— Ходiм, ходiм! Можеш з нею не вiтатися. Вона вже стара старушенцiя.

Бабуся, почувши це, тихо сказала:

— Образити — що вдарити, а приголубити — треба слова шукати.

В сусiднiй кiмнатi товарищ сказав Борцi:

— А з нашою бабусею всi вiтаються i свої i чужi. Вона у нас—головна.

-  Як це — головна? — зацiкавився Борка.

— Ну, старенька... всiх зростила. Її не можна кривдити. А чого ж ти зi своєю так? Гляди, батьки прочухана тобі дадуть за це.

— Не дадуть! Вони самi з нею не вiтаються.

Коли прийшли тато з мамою додому, Борка заявив:

— Наша баба краща за всiх, а ми про неї не пiклуємось!

— Хто тебе навчив батькiв осуджувати?

І, розхвилювавшись, накинулись на бабусю.

— Що це ви, мамо, дитину пiдбурюєте?

Бабця посмiхнулась:

—   Не я вчу, життя вчить. Що уб’єте, те не вернете.

 

— Чому Борка був неввiчливим до своєї бабусi?

— Iз кого Борка брав приклад?

—   Як ви розумiєте останнi слова бабусi?

 

7. Тест для перевiрки рiвня вихованості сина чи доньки

— Я буду читати запитання, а ви, якщо можете на них вiдповiсти «так», ставте «+», якщо «ні» — ставите «—». Вiдповiдати потрiбно чесно.

 

 

Тест

1. Якщо тобi доводиться несподівано затриматись, або пiти раптово з дому, чи повiдомляєш ти про це рiдним?

2. Чи буває таке, що коли твої батьки зайнятi роботою по дому, тебе вiдсилають гратись, «щоб не крутився пiд ногами»?

З. Оглянь свою кiмнату маминими очима. Чи є речi, якi лежать не на мiсцi?

4. Чи можеш ти, не задумуючись, назвати днi народжень своїх рiдних?

5. Свої потреби ти знаєш (купити м’яч, гру, кросiвки...). А чи вiдомо тобi, якi речi необхiднi мамi, татовi?

6. Чи трапляється так, що крiм маминого доручення, ти додатково робиш iще якусь роботу?

7. Мама пригощає тебе тiстечком, апельсином чи бананом. Ти перевiряєш, чи вона залишила й собi? (А може ти справдi вiриш, що мама не хоче?)

8. У батькiв — вiльний день. Вони збираються в гостi. Ти висловлюєш їм своє невдоволення, тому що тебе не беругь iз собою?

9. У вас — дорослi гостi. Ти плануєш сiдати за стiл i слухати розмови дорослих?

10.Чи соромно тобi нести мамину сумку, подати пальто?

 

—   Якщо ти хороший син чи прекрасна донька, у тебе будуть такi знаки: +, -, -,+, +, +, +, -, -, -.

 

ІІІ. Підсумок

Зачитування пам’ятки «Правила взаємодiї в сiм’ї.

•  Будь привiтним.

•  Будь вiдповiдальним.

• Зважай на настрiй iншого члена сiм’ї.

•  Дотримуйся домашнiх традицiй, не виявляючи своїх амбiцiй.

• Допомагай великим i малим членам родини.

• Будь вдячним.

•  Даруй своїм ближнiм любов та захист.

— Любов до рiдних, уважне ставлення до всiх членiв сiм’ї виявляється в тiй турботi i допомозi, яку ви виявляєте.

На Українi iснує традицiйна сiмейна мораль: шанобливе ставлення до старших членiв сiм’ї, звертання на «Ви», пiклування про стареньких i немiчних членiв родини. Мама, тато, дiдусь, бабуся, брат, сестра — найближчi i найрiднiшi для вас люди на всiй землi. Нiколи не жалiйте для них гарних слiв, слiв вдячностi за їхню турботу, нiжнiсть. Намагайтеся їм вiддячувати своєю ласкою, увагою та турботою.

Виховна година "Славетні українці"

Мета:поглибити знання учнів про Україну; прищеплювати любов до рідного краю; почуття гордості за славних синів і дочок держави; розширити зміст поняття громадянин України; розвивати мовлення учнів; виховувати патріотичні почуття приналежності до українського народу.

Обладнання: Мультимедійна презентація «Славетні українці»

Девіз уроку: Усі ми – це наша родина, це наша сім'я, це наша Україна.       

Плакат: Україно моя, Україно, я для тебе у світі живу.

 

 

Хід уроку 

І. Органiзацiя класу 
II. Основна частина уроку 

1. Слово вчителя 

- Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна. Її красою захоплювались поети, художники та композитори. 
Багата славетними іменами та подіями й українська історія. Нашими національними символами є прадавні першокнязі київські та їхні на-щадки: княгиня Ольга, князі Святослав, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, славний співець Боян, літописець Нестор, а в часи ближчі — славні козацькі гетьмани, кошові й полководці: Дмитро Вишневецький, Самійло Кішка, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький. 
В Україні працюють учені, яких знає весь світ. Назвемо хоча б найвідоміші імена 

Княгиня Ольга 
Згідно з літописною традицією, Ольга була родом із Пскова і доводилася родичкою правлячому тоді на Русі князю Олегу. У 903 році її ще маленькою дівчинкою віддали заміж за Ігоря, сина Рюрика, майбутнього великого князя, якому на той час виповнилося 25 років. Восени 945 року Ігор вирушив за даниною до древлян, які і вбили князя. Залишившись із малолітнім сином Святославом, Ольга взялася за угаму-вання древлян. Помстилась за загибель чоловіка жорстокою розправою бл. 945 р. над деревлянами, які його вбили. Хитромудра княгиня наказала підвісити до лапок голубів тліючі лучини і відпустити їх. Птахи полетіли назад і місто запалало.Опір древлян було зламано, Правила Руссю в роки неповноліття свого сина Святослава (до кінця 50-х років X ст.). Упорядкувала збирання данини, організувала опорні пункти київської влади (погости). Близько 955 прийняла християнство, але не змогла зробити його державною релігією. 957 року відвідала Константинополь, де уклала угоду з імператором Константином VII Багрянородним Під час правління Ольги розширилося будівництво в Києві. 11 липня 969 року Ольга померла. ЇЇ поховали за християнським звичаєм. Правління Ольги було вирішальним поворотом в історії Київської Русі. 

Князь Володимир Великий 
Володимир Великий (правив з 980 року по 1014 рік). Після смерті князя Святослава трапилася усобной війна між його синами за право керувати київським престолом. В результаті цієї війни переміг князь Володимир. За часів Володимира в загальних рисах завершилося формування держави. Він приєднав до Києва східнослов'янські племінні князівства й союзи племен: хорватів і дулібів (981 p.), в'ятичів (982 p.), радимичів (984 р.) та ін. Видатний політик і адміністратор Володимир здійснив серію реформ. Спочатку він спробував реформувати язичництво, проголосивши Перуна верховним богом країни, а в 988 p., переконавшись у віджилості старої віри, запровадив на Русі християнство. У 988 р. Володимир допоміг візантійському імператорові Василію приборкати бунтівних феодалів. У вдячність за це і роз-раховуючи на допомогу в майбутньому, Василій видав за князя сестру, принцесу Анну. 
В останні роки X ст. Володимир зосередив зусилля на боротьбі з кочівниками-печенігами, що загрожували Русі з півдня. Він будував захисні вали й фортеці, не раз виходив з військом супроти печенігів і перемагав їх. Наприкінці життя проти Володимира повстали сини. Під час лаштування походу на Новгород проти Ярослава Володимир раптово помер 15 липня 1015 р. Князя поховано у зведеній за його велінням Десятинній церкві. 
Князь Володимир був видатним державним діячем і полководцем, одним із засновників Давньоруської держави. Він увійшов в історію і як Володимир Хреститель, що запровадив на Русі християнство, зробив його офіційно релігією в Київській державі. 

Князь Ярослав Мудрий 
Ярослав Мудрий (978-1054 pp.) - державний діяч, великий князь київський. Ярослав, син Володимира Святославовича, народився в 978 р. Ще у підлітковому віці батько відіслав його своїм намісником до Ростово-Суздальської землі, а згодом до Новгорода. Смерть Володи-мира Великого призвела до суперечки між його синами за київський князівський престол, яка закінчилася перемогою Ярослава та утверд-женням його в 1019 р. великим князем київським. Головним завданням Ярослава Мудрого був захист рідної землі. Він розгромив печенігів і назавжди відкинув їх від кордонів руських земель, відвоював у Польщі Червенські землі. Розвиваючи дипломатичні відносини, Ярослав Володимирович зміцнював міжнародні зв'язки за допомогою династичних шлюбів. 3 ініціативи Ярослава в Києві розпочалося грандіозне будівництво. Було споруджено нову лінію міських укріплень з трьома воротами, яка захищала місто. За Ярослава Мудрого було побудовано Софійський собор - головний храм Давньоруської держави, присвячений Мудрості Господній. Усього в Києві за часів Ярослава було побудовано 400 церков. Ярослав Мудрий заснував бібліотеку й архів при Софійському соборі. Там же було засновано школу для «книжко-вого навчання». Школи були не тільки при монастирях, але також при великих церквах. При Ярославі були засновані перші монастирі, зокрема Києво-Печерський, які стали осередками культури. 
Часи Ярослава Мудрого увійшли в історію України як період розквіту Руської Землі, піднесення її економічної і політичної могутності, поширення християнської віри, її світогляду, становлення в країні цивілізованого суспільства. 

Гетьман Пилип Орлик 
Пилип Орлик походив із чеської знаті. Пилип Орлик народився в Литві. Спочатку хлопець навчався в школі десь поблизу рідного села. У молоді літа перебрався в Україну й навіки пов'язав свою долю з новою Батьківщиною. Тут вступив до Києво-Могилянської колегії, яка згодом дістала статут академії. В академії Пилип Орлик виявляв особливий інтерес до філософсько-богословських проблем. Закінчивши студії в Києво-Могилянській академії, Пилип Орлик у 1692 р., одержав посаду писаря Київської консисторії. Орлик опиняється в Генеральній Військовій канцелярії, яка була вищим виконавчим органом управління на Гетьманщині. Тут він робить швидку й видатну кар'єру. Почавши з молодшого писаря, згодом займає поважну посаду старшого військового канцеляриста. Пилип Орлик досягнув служ-бових висот завдяки своїм талантам. Він не мав в Україні родових коренів, що в той час у середовищі старшини вже було неабияким важе-лем для просування по щаблях службової кар'єри. Щоправда, одруження 23 листопада 1698 р. з донькою полтавського полковника Павла Герцика — Анною — дало йому змогу ввійти до кола козацької аристократії Гетьманщини. 
Вирішальну роль і в кар'єрі, і в житті Пилипа Орлика відіграв гетьман України Іван Мазепа, котрий для здійснення своєї державної програми шукав здібних співробітників і помічників, яким можна було б довіритися. Він не міг не помітити Пилипа Орлика з його розумною головою, доброю освітою, літературними здібностями, шляхетною душею, ентузіазмом і неймовірною працездатністю. 
У 1702 р. Пилип Орлик дістає призначення до уряду генерального писаря, який був найвпливовішим у Раді правлячої генеральної старшини, своєрідному кабінеті міністрів при гетьмані. Обрання козацькою радою Пилипа Орлика гетьманом України відбулося п'ятого квітня 1710 р. 

Гетьман Богдан Хмельницький 
Хмельницький Богдан (Зіновій) Михайлович (1595–1657) – визначний український політичний і державний діяч, полководець, гетьман України (1648– 1657). Засновник Української Козацької держави. 
Народився майбутній гетьман України у родині українського шляхтича Михайла Хмельницького. Початкову освіту здобув у школах Чиги-рина та Києва. Згодом продовжив навчання в єзуїтському колегіумі у Львові. Опанував польську та латинську мови, а з часом ще й ту-рецьку і французьку. 
Після 1618 р. Б. Хмельницький розпочав свою службу в складі Чигиринської сотні реєстрового війська. У серпні 1620 р. він разом зі своїм батьком рушив до війська коронного гетьмана Станіслава Жолкєвського, яке готувалося до походу на Молдову. Справжнє бойове хрещення Богдан прийняв у битві з турками під Цецорою. 1648 р. його було обрано гетьманом, і розпочалася підготовка до загального повстання проти Польщі. За час свого гетьманування Б. Хмельницький запровадив ефективну податкову систему, збирався налагодити карбування власних грошей, встановив і підтримував дипломатичні стосунки з багатьма країнами Європи 

Михайло Грушевський 
Михайло Грушевський виріс на Кавказі — спочатку в Ставрополі, а потім у Владикавказі. Проте Сестринівка стала його духовною батьківщиною: тут народилася та виросла його мати Глафіра Захарівна і 17-річною вийшла заміж за професора Київської духовної семінарії 30-річного Сергія Грушевського; у Сестринівці провів своє життя батько Глафіри — місцевий священик Захарій Опоков. 
Дід Михайла Грушевського, який благословив онука на навчання у Києві в університеті Святого Володимира, був за життя нагороджений двома орденами Святої Анни, бронзовим хрестом, орденом святого рівноапостольського Володимира, — і йому було подаровано дворян-ство. Саме дід навчався у Тифліській гімназії і в Київському університеті на історико-філологічному факультеті.. 4 березня 1917 в Києві утворюється Українська Центральна Рада, головою якої заочно обрано Михайла Грушевського. 
Час на посаді: 27 березня 1917 — 29 квітня 1918 

Григорій Сковорода 
Народився Григорій Сковорода на Полтавщині 22 листопада 1722 року у родині малоземельного козака Сави Сковороди. За звичаєм свого часу Григорій закінчив чотирирічну дьяковскую школу і у шістнадцятирічному віці поступив до Києво-Могилянської Академії. В 1738 році перед брамою Київської академії зачудовано зупинився Григорій Сковорода. Йому випало щастя тут вчитися. Він був солістом академічного хору і відзначався в науках, але згідно царського указу від 10 серпня 1742 року "Про набір співаків у двірську капелу” дев’ятнадцатирічний студент стає "придворним уставщиком”, тобто солістом придворного хору цариці Єлизавети, що любила тішити себе слуханням співу, особливо українських пісень. Співаки і музиканти набиралися з України. 1744 року цариця Єлизавета перебувала в Києві, а з нею і двірський хор. Сковорода не захотів знову їхати до Петербурга і повернувся в Київську академію. Останні 25 років свого життя (1769-1794 рр.) Г.Сковорода мандрував Україною, проповідуючи серед народу свої філософські та соціальні погляди. 

Тарас Шевченко 
Класик української літератури, національна гордість українського народу.Народився в сім'ї селянина-кріпака в с. Моринцях на Черкащині. Рано лишився сиротою. Грамоти навчився у дяка. У 14 років узятий "козачком" до двору поміщика П. Енгельгардта, з яким переїхав до Вільна, а потім до Петербурга. В 1832 р. відданий у науку до художника В. Ширяєва.У 1838 клопотами К. Брюллова, В. Жуковського, О. Венеціанова, М. Вієльгорського, Є. Гребінки, І. Сошенка та інших Тараса Шевченка було викуплено з кріпацтва. Цього ж року його прийнято до Академії мистецтв, яку закінчив у 1844 р.. У 1843 і 1845 роках відвідав Україну, працював художником у київській Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів. У лютому 1847 р. затверджений на посаді вчителя малювання в Київському університеті. Тарас Шевченко був одним з найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. Він працював у галузях станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало володів технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. Він є автором понад тисячі мистецьких творів (не збереглося більше 160). У 1859—1860 роках виконав офорти з творів зарубіжних та російських художників, за які отримав звання академіка гравірування. 
Ім'я Тараса Шевченка відоме в усьому світі: у багатьох країнах йому встановлено пам'ятники, його твори перекладені майже на всі мови світу, його ім'ям в Україні названо навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста. Національна опера України, Київський національний університет, центральний бульвар міста Києва носять ім'я видатного сина українського народу — Тараса Шевченка. 

Іван Франко 
Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856р. у підгірському виселку Нагуєвичі Дрогобицького повіту в родині сільського коваля. 
Вчився він у сільській школі, спочатку в Нагуєвичах, а потім у Ясениці Сільній, у Губичах; з 1864 по 1867 рік — у Дрогобицькій школі василіян, а далі у гімназії, яку закінчив 1875р. 
Його батько, Яків Іванович, помер, коли І. Франкові було лише близько одинадцяти років. Саме про смерть батька у 1871р. Франко написав свій перший вірш. Вітчим добре поставився до свого пасинка і дав йому змогу продовжувати навчання. Та невдовзі у молодого гімназиста померла і мати (1872 року), яку він дуже любив і присвятив їй свої згадки у вірші «Пісня і праця» (1883р.), у поемі «Гадки на межі» (1881p.). 
І після смерті матері Івана Франка вітчим, одружившись вдруге, не змінив свого ставлення до пасинка і допомагав йому продовжувати навчання. 26 липня 1875 року Іван Франко закінчує Дрогобицьку гімназію і одержує атестат зрілості. 
І.Я. Франко написав майже п’ятдесят казок, двадцять із нх увійшли до збірки "Коли ще звірі говорили” (1899) та ряд оповідань: «Грицева шкільна наука» «Олівець», «Під оборогом», «Schonschreiben». 

Леся Українка 
Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871р. у Новограді-Волинському. Мати її — письменниця Олена Пчілка — і батько — юрист — багато уваги приділяли гуманітарній освіті дітей, розвивали інтерес до літератури, вивчення мов. Все це сприяло ран-ньому входженню Лесі в літературу: в дев'ять років вона вже писала вірші, у тринадцять почала друкуватись. У 1884р. у Львові в журналі "Зоря” було опубліковано два вірші ("Конвалія” і "Сафо”), під якими вперше з'явилось ім'я — Леся Українка. 
Дитячі роки поетеси минали на Поліссі. Взимку Косачі жили в Луцьку, а літом — у с. Колодяжне. Серед факторів, які впливали на форму-вання таланту Лесі Українки, була музика. 

Тарас Мельничук 
Коломийщина завжди була багата на різних талантів, у тому числі і на літературні. Серед них визначне місце посідає Тарас Мельничук. 
рша вчителька Т.Мельничука була родом з Коломиї. В малому Тарасові вона помітила великий талант і всіляко підтримувала обдаровану дитину, вела окремі заняття з ним, підживляючи потяг до красного письменства. 
Закінчивши семирічку в рідному селі, Тарас з дозволу батька продовжував навчання у сусідньому селищі Яблуневі, де була середня школа. Тут ще більше зріс і змужнів його талант, він зустрівся з майбутнім поетом Дмитром Павличком, який вже закінчив школу і був відомим серед молодих поетів. 

Микола Амосов 
Багатьом людям врятовано життя завдяки науковим працям академіка Миколи Амосова. В інституті, який він створив, проводять найскладніші операції на серці. У 1939 р. М.М. Амосов з відзнакою закінчив Архангельський медичний інститут, а в 1940 – з відзнакою Всесоюзний заочний індустріальний інститут. Під час Великої Вітчизняної війни М.М. Амосов був на фронті провідним хірургом польового госпіталю. З 1947 до 1952 р. працював головним хірургом Брянського обласного відділу охорони здоров’я, і в цей час почав широко займатися грудною хірургією, проводив велику наукову роботу і в 1953 р. захистив докторську дисертацію. 
У 1952 р. М.М. Амосов як видатний спеціаліст з грудної хірургії був запрошений до Київського інституту туберкульозу для керівництва спеціально створеною клінікою торакальної хірургії. 

Євген Патон 
В Україні добре знають Євгена Патона. Його ім'ям названо міст через Дніпро, що в Києві. Цей міст уперше у світі збудований методом електрозварювання (завдяки науковим винаходам Євгена Патона). Син Євгена Патона – Борис Патон також працює в галузі металургії. Його наукові дослідження заклали основи космічного зварювання. Ось які славетні академіки, батько і син. 

Олег Антонов 
Гордістю України є сучасні літаки «Антей», «Руслан», «Мрія», їх розробило конструкторське бюро Олега Антонова. Це від його імені українські літаки називаються «Анами»: і маленький трудівник АН-2, і велетень АН-22 - «Антей», і багато інших. 

Катерина Білокур 
Живописець. Читати, писати і малювати навчилась самотужки. Жила 
у злиднях. Нею написані такі картини: «Квіти увечорі», «Декоративне панно», 
«Жар-колос», «Жоржини», «Рожі і троянди», «Осінь», портрети та автопортрети. 
1954 року в Парижі на міжнародній виставці демонструються її картини «Цар- 
колос», «Берізка» і «Колгоспне поле», які високо оцінив Пабло Пікассо. 1956 року 
їй присвоєно звання народного художника України. В останні роки життя 
художниця створила чудові картини «Півонії» (1959), «Букет квітів» (1959), «Квіти і овочі» (1959), «Натюр-морт» (1960). Коли 1954 року всесвітньо відомий маестро Пабло Пікассо побачив на міжнародній виставці в Парижі картини Катерини Білокур, кажуть, що він довго стояв біля них, мов загіпнотизований, а потім назвав її геніальною й порівняв із Серафін Луїз із міста Санлі, відомою художницею, що вславилася в наївному мистецтві й також малювала квіти. І додав: «Якби в нас була такого рівня художниця, ми змусили б світ заговорити про неї». 
Через два роки Катерині Білокур було присвоєно звання народного художника України. Її ім’я стало знане в республіці й поза її межами, про неї пишуть статті, в Богданівку, раніше богом забуте село, як казала сама Білокур, почали навідуватися гості з Києва, її згадують поряд із славетними примітивістами Анрі Руссо, Іваном і Йосипом Генераличами, Марією Приймаченко, Ніко Піросманішвілі, Ганною Собачко-Шостак. 
Вона тяжко хворіла, давалися взнаки злигодні тогочасного сільського побуту, невлаштованість в особистому житті, хвороба матері. 
Померла художниця 9 червня 1961 року. 1977 року в селі Богданівці відкрито меморіальний музей художниці, на території якого вста-новлено пам’ятник. 

Тетяна Яблонська — 
Окрасою образотворчого мистецтва України є твори живописця, 
народного художника Тетяни Яблонської. Вона працювала в різних 
жанрах, її полотна відзначаються ліризмом та яскравим колоритом. 
Ліризмом позначені картини, в яких Яблонська оспівує щастя матери- 
нства, безпосередність дитячого сприйняття світу («У парку», «Весна», 
«Ранок» та інші). 
З 1944 по 1953 рр. викладач Київського художнього інституту. З 1966 по 1973 завідувач кафедри композиції, керівник навчально-творчої майстерні монументального живопису у Київському державному художньому інституті. 
Шевченківську премію Яблонська отримала вдома. Коли важка хвороба прикула худож-ницю до ліжка, Тетяна Нилівна не здалася — вона не могла ходити, проте малювала... 
Зображала все, що бачила зі свого вікна, й жодного разу не повторилася. Цей дивовижний цикл пастельних пейзажів так і назвала: «Вікна». Художниця пережила інсульт, та так 
і не одужала. Останній рік вона практично не розмовляла. З Гаяне та двома її дітьми спілкувалася лише їм відомою мовою. Але продовжу-вала писати — лівою рукою, мовчки — до останнього дня. Персональні виставки Тетяни Яблонської проходили в сотнях міст світу. Її кар-тини є в Державній Третьяковській галереї, Державному російському музеї, Музеї Дракона в Тайвані, Національному художньому музеї України, Київському музеї російського мистецтва, Полтавському, Запорізькому, Харківському художніх музеях, Львівській картинній галереї, у приватних колекціях. Тетяні Яблонській, єдиній серед художників-живописців, присвоєно звання Героя України. 
2006 року на честь Тетяти Яблонської названа одна з вулиць Києва у Солом”янському районі . 

Василь Сухомлинський 
Народився Василь Олександрович у селі Васи-лівці на Херсонщині (тепер Кіровоградська область). Тут пройшли його дитинство і юність. 
Влітку 1933 року Василь поїхав до Кременчука. Спочатку вступив до медичного технікуму, але незабаром залишив його, вступив на робфак, який достроково закінчив, і був прийнятий в педа-гогічний інститут. Провчившись два роки, Сухом-линський переводиться в Полтавський педаго-гічний інститут (на заочне відділення) і працює вчителем у заочній школі. Закінчивши у 1939 році інститут, Сухомлинський повертається в рідні місця і працює викладачем української мови та літератури в Онуфріївській середній школі. 
У сорок першому Василь Олександрович добро-вольцем йде на фронт.Після війни його призна-чили директором Павлишівської середньої шко-ли, якою Сухомлинський керував протягом 22 років, до кінця своїх днів. 

Ігор Сікорський 
Ми знаємо Ігоря Сікорського як геніального авіаконструктора, який подарував світові декілька неперевершених моделей літаків та гвинтокрилів. 

Сергій Бубка 
Бубка Сергій Назарович (1963 р.н.) легкоатлет, багаторазовий чемпіон та рекордсмен світу, Європи, Олімпійських ігор Народився в селi Кам’яний Брід поблизу Луганська. З десяти років почав займатися легкою атлетикою. Рано обрав своєю спортивною спеціальністю стрибки з жердиною. Навчався в дитячих спортивних школах Луганська і Донецька. Його тренер на все спортивне життя — В.А.Петров рано розпізнав у ньому талант стрибуна. Але перших значних результатів у стрибках з жердиною досяг його старший брат Василь — у 1978 р. він став майстром спорту. Сергій Бубка в 1980 р. також виконав норматив майстра спорту, ставши чемпіоном СРСР серед юнаків. У 1981 р. став срібним призером на чемпіонаті СРСР серед дорослих і був вклю-чений у збірну країни. В Гельсінкі на чемпіонаті світу з легкої атлетики в 1983 р. завоював золоту медаль з результатом 5,70 м, йому надано звання заслуженого майстра спорту. Далі пішов нинішній шквал його переможних виступів і рекордів, — рахунок тільки рекордів світу йшов на десятки. Бубка — шестикратний чемпіон світу. Йому належать фантастичні світові рекорди: 6,14 м на стадіоні та 6,15 м в закритому приміщенні. 

Руслан Пономарьов 
До шахів Руслан Пономарьов прилучився вдома. Найзавзятішим шахістом був батько. 
З 10 років Руслан виступає на турнірах серед дорослих. А коли йому виповнилося 14 років, він впритул наблизився до найвищого звання в шахах - гросмейстера. 
Остання із сенсацій — перемога 17-річного Руслана Пономарьова над найстаршим гросмейстером Віктором Корчним, неодноразовим претендентом на світову шахову корону. Супертурнір відбувся в січні 2001 року в Донецьку — рідному місті Руслана. Дехто іронізував, що, мовляв, легенда сучасних шахів Корчной зіграє з юним майстром у піддавки. Але таке твердження спростував сам Корчной: «Я готувався до цієї зустрічі майже рік і грав на повну силу», — заявив він журналістам. 
Руслан залюбки грає у футбол, любить плавати, а коли активний відпочинок втомлює, з насолодою грає в комп'ютерні ігри. 

Андрій Шевченко 
Андрій Миколайович Шевченко — український футболіст, виступає за київське «Динамо» і національну збірну України. Заслужений майстер спорту України з 2003. Нагороджений найвищою державною відзнакою — «Герой України». У 2003 році став першим українцем, який виграв Лігу чемпіонів. Володар «Золотого м\'яча» 2004 — призу, який вручають найкращому футболісту Європи. Один з найрезультативніших бомбардирів єврокубкових турнірів за всі сезони. Найкращий бомбардир національної збірної України в історії. Капітан збірної України. Тричі ставав найкращим бомбардиром Ліги чемпіонів, двічі - чемпіонату Італії. Другий бомбардир за всю історію «Мілана». 

Віталій і Володимир Кличко 
Кличко Віталій Володимирович— український боксер, 
Учений-Педагог, політик, громадський діяч, меценат, член громадської ради 
журналу «ЄвроАтлантика», Герой України.Шестиразовий чемпіон світу з 
кікбоксингу. Чемпіон світу з боксу у важкій ваговій категорії .Срібний призер 
Чемпіонату світу з боксу. Триразовий чемпіон України з боксу серед любителів. 
Чемпіон I Всесвітніх ігор військовослужбовців у важкій ваговій категорії 
(1995 рік). Лідер партії УДАР (Український Демократич-ний Альянс за Реформи) 
Віталія Кличка. Депутат Київської міської ради, голова фракції «УДАР Віталія Кличка»; член палати місцевих влад Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи; член постійної комісії Київради з питань місцевого самоврядування, регіональних та міжнародних зв'язків; голова правління Благодійного фонду «Фонд братів Кличків» (з серпня 2003 року); член Національного олімпійського комітету України (з червня 2005 року); засновник, член правління Міжнародного фонду сприяння розвитку спорту «Спорт — XXI століття» 
Володимир Володимирович Кличко — український професійний боксер. Олімпійський чемпіон з боксу у надважкій ваговій категорії (1996 рік). Чемпіон світу з боксу у важкій ваговій категорії Молодший брат чемпіона світу Віталія Кличка. Перший титул чемпіона світу здобув 14 жовтня 2000 року в бою проти переможця Віталія Кличка — Кріса Берда. 20 березня 2010 року захистив титул чемпіона у важкій ваговій категорії у бою з Едді Чемберсом. 
11 вересня 2010 технічним нокаутом здолав Самюеля Пітера. 
2 липня 2011 за рішенням суддів отримав перемогу над Девідом Хеєм. 

Микола Лисенко 
Серед оперної спадщини компози-тора найвидатнішою є народна музична драма «Тарас Бульба». 
Микола Лисенко написав дитячі опери «Коза-дереза», «Пан Коць-кий», «Зима й весна». 
У Києві споруджено пам'ятник композитору і є меморіальний музей. 

Володимир Івасюк 
Володимир Михайлович Івасюк народився 4 березня 1949 р. у Кіцмані Чернівецької області в сім'ї вчителів Михайла та Софії Івасюків. У 3 роки з цікавістю спостерігав за репетиціями учительського хору, на які його часто брали батьки. У 1954 р. Володя вступає в підготовчий клас філії Чернівецької музичної школи № 1, де починає оволодівати скрипкою. 1956 р. іде у перший клас середньої школи. Його запро-шують грати на місцевих оглядах художньої самодіяльності, на батьківських зборах, на концертах для робітників та колгоспників. За свою чудову гру Володі земляки дарують справжню німецьку скрипку. Після закінчення 6 класу 1963 р. Володя вступає в Київську музичну школу для обдарованих дітей імені М. Лисенка. Однак навчання, виснажлива робота над собою, проживання в гуртожитку позначились на здоров'ї підлітка і він, відмінник, після першого семестру повертається в Кіцмань, де продовжує навчання в середній школі та музичній школі за класом фортепіано. 1964 р. Володимир пише дві пісні "А мені шістнадцять літ" і "У двадцять літ". 
Восени 1964 р. Володя створює в школі ансамбль "Буковинка" і пише для нього свої перші пісні, серед яких найперша — "Колискова". У 1968 році він написав «Червону руту» та «Водограй». Відтоді його пісні тріумфували на багатьох конкурсах і за кордоном, звучали від Камчатки до Чорного моря. Йому б жити та жити… Але вранці 24 квітня 1979-го 30-річний композитор, як і зазвичай, поспішав до консерваторії, а додому вже… не повернувся. Його скалічене тіло знайшли у Брюховицькому лісі, що під Львовом. 

Олександр Пономарьов 
Олександр Пономарьов народився 9 серпня 1973 р. в місті Хмельницькому. Талант до співу в Сашка проявлявся ще змалку, однак грошей на музичну школу в сім'ї не було, тому часто доводилось співати у дворі під супровід гітари (у дванадцять років пісню "Святая Анна" Сашко співав під вікнами дівчинки-однокласниці, яка йому сподобалася). І лише наприкінці восьмого класу в Сашка з'явилося власне фортепіано.У 1988 р. Сашко вступає до Хмельницького музичного училища, заспівавши на всупному іспиті пісню "Ніч така місячна". Олександр успішно закінчує училище у 1992 р.Вже 1993 р. стає студентом вокального факультету Львівської консерваторії. 
У Всеукраїнському фестивалі "Червона рута " отримує перше місце в номінації "популярна музика". В 1994 р. бере участь у міжнародному фестивалі-конкурсі "Слов'янський базар" у Вітебську отримав Гран-прі... У 1996 р. на престижному Міжнародному конкурсі молодих виконавців "Ялта-96" стає володарем Гран-прі. Цього року виходить у світ перший альбом "З ранку до ночі". У 1997 р. на Міжнародному фестивалі "Таврійські ігри" отримує нагороду "Золота Жар-птиця" у номінації "Співак року". Цього ж року його називають "Зіркою естради року". 21 грудня 1997 р. в київському палаці "Україна" -сольний концерт - "Перша і остання любов". У 1998 р. присвоєно звання Заслуженого артиста України (на той час співак став наймолодшим Заслуженим артистом). В лютому-березні 1998 р. проходить перший в історії незалежної України "живий" всеукраїнський гастрольний тур Пономарьова по 25-ти містах України. 26 травня 1998 р. створює продюсерський центр "З ранку до ночі". 16 грудня 1998 р. в палаці "Україна" на церемонії нагородження Всеукраїнською премією в галузі музики та масових видовищ Олександру третій раз поспіль вручають перо "Золотої Жар-птиці" в номінації "Співак року". У 1999 р. Макс Паперник знімає відеокліп на пісню "Ніжними вустами", в листопаді цього року на екрани виходить кліп Олександра "Ти моя". У грудні 1999 р. отримує чергову премію "Золота Жар-птиця«.Липень 2001 р. - знову стає "кращим співаком України" (він єдиний український артист, який п'ять разів поспіль здобував премію "Золота Жар-птиця"). Наприкінці 2001 р. проходять дві прем'єри відеокліпів на пісні "Крила" та "Вогонь". На "Таврійських іграх-2002" знову здобуває премію "Золота Жар-птиця". 3 листопада 2002 р. проходить прем'єра кліпу на пісню "Човен", знятого у Венеції. У травні 2003 р. з піснею "Hasta la Vista" посів 14 місце на 48-му пісенному конкурсі "Євробачення" в Ризі .В червні 2003 р. відбувається дебют Олександра в кіно . 
18 серпня 2006 р. Президент України Віктор Ющенко присвоює Олександрові Пономарьову звання народного артиста. 

Руслана 
Народилася у Львові. Музикою займається з чотирьох років. Співала в групі "Оріон", дитячому ансамблі "Усмішка". 
У 1995 році закінчила Львівську консерваторію ім.М.Лисенка по спеціальності "диригент, піаністка". 
В 2004р.-1 місце на Євробаченні. 

ІІІ.Підсумок уроку

Презентацію до уроку можна скачати за посиланням:

Джерело: http://docme.ru/eok

 

Небезпечні знахідки

Кліп про Україну